Олег Музика прикутий до інвалідного візка з весни минулого року. Має зранене тіло, але дух його міцніший від багатьох, хто має ідеальне здоров’я. Його позивний «Соліст», який перегукується з прізвищем Музика, але походить від того, що розвідник на фронті любив працювати в одиночку, не в групі. Втім, абсолютно зорієнтований на командира розвідки з позивним «МОлодєц» і на капелана з позивним «Фартовий» і має товариську вдачу. Просто не любить зайвої суєти… Про це пише Козацький край.
До «великої» війни працював в агросекторі і був визнаним фахівцем по закордонній агротехніці. Зрештою, розвідником став теж чудовим. Між різким світлом фар першої російської колони, яку зупиняв серед ночі під Лисичанськом і яскравим спалахом вибуху скиду з російського дрона, який його зрешетив, «Соліст» мав рік на фронті…
«Соліст» не втрачає оптимізму попри надважкі поранення
«Воював за мертвих, живих і ще не народжених Земляків моїх. Положив тіло…але духом буду воювати.. Як не «на нулі», то в полі. Слава Україні!» - написав «Соліст» журналісту «Козацького краю» в Signal вже після завершення нашої розмови. В розмові він натякав, що не проти повернутися працювать на поле – до своїх трактрів і комбайнів, та зовсім скоро з’ясувалося, що таки зголосився залишитися у війську і займатися рекрутингом нових бійців. Між полем жита і полем битви він знову обирає боротьбу, хоча і мріє вже про мир…
Абсолютно не військовою людиною був і спортсмен із Золотоноші Максим Данчишен. Та в перші дні «повномасштабки» зголосився добровольцем у тероборону: «Щоб не забрали на якусь незрозумілу посаду», - з посмішкою пояснював пізніше журналістам. А ті таки дивувалися, як титулований спортсмен, переможець багатьох змагань, срібний призер чемпіонату України з кікбоксингу і тренер з тхеквондо так різко «змінив профіль». Насправді ж, він просто продовжив боротьбу: замість товариського поєдинку на татамі – реальний смертельний бій з затятим ворогом…
Звалило з ніг важке поранення під Вугледаром, після якого лікарі сумнівалися, чи зможе він взагалі ходити. Та через два місяці лікарень він повернувся в стрій, а незадовго після того, як заледве 200 метрів в день проходити міг – знову побачив бігати 5-кілометровий крос. Металеві пластини, якими лікарі замінили частину черепа Максима, не вплинули на його оптимізм, думки і настрій. Він мріє повернутися у спорт, до батьків, дружини і двох своїх дітей, до вихованців зі спортклубу…
Спортсмен і тренер «в миру» - став воїном і командиром у часі війни…
А поки командир батальйонної групи безпілотних систем вперто, спокійно і зосереджено спрямовує ударні дрони на порожні голови ворогів, які припхалися на чужу землю. «Ми втратили багато добрих і класних людей. Тому треба знаходити сили і продовжувати працювати. Хто, якщо не ми?» - говорить Данчишен і рекомендує всім військовим і цивільним не думати про втому аж до самої Перемоги – «щоб жертви не були даремними»…
Журналісти запитали у Максима, що він робив би, якби дізнався, що кремлівського «фюрера» не стало. «Святкував би, звісно. Можливо, навіть випив би, хоча я не п’ю!» - жваво відреагував спортсмен.
Фото видання
реклама
