Секретар Черкаської міськради Віктор Горкун – депутат не одного скликання, але завжди від однієї партії – Партії регіонів, у яку він вступив за рік до буремного 2004-го. Нині він хвалиться великою довірою виборців: за Віктора Горкуна на окрузі, де був закріплений в минулому скликанні, голосував майже кожен другий. Будучи депутатом чотирьох скликань, стверджує: «статус депутата багатьом відкрив дорогу». Але це не про Віктора Івановича. Бо він, мовляв, – кубанський козак, а тому залежним від когось взамін на посаду бути не хоче.
– Он Анатолій Волошин (екс-мер Черкас – Ред.) пропонував посаду начальника транспортного цеху на ЗАТ «ЮРІЯ», посаду в тролейбусному управлінні, директором КП «Черкасимедтранс». Але коли ти приймаєш пропозицію йти на посаду, потім стаєш залежним від когось… Ні, – каже Віктор Горкун.
У його кабінеті в міськвиконкомі росте велика троянда – подарунок від виборця, 85-річної Герасимової Тетяни Іванівни. У шафі лежить спеціальний зошит зі списками виборців. Навпроти кожного виборця – дата народження, адреса місця проживання, домашній телефон, імена членів родини.
"Одарич - керівник високого рівня"
– Спробуйте просто зараз зателефонувати виборцю і щось розпитувати. Та чи підтримає він розмову. А я телефоную кожному виборцю на день народження, коли кругла дата, кожні п’ять років. По-перше, людині дуже приємно. По-друге, вона налаштована в такий день спілкуватись щодо проблем мікорайону, – розповідає Віктор Іванович.
Секретар міськради стверджує, що додому з роботи щодня йде о 9-10 вечора. Показує результати роботи – крім виконання прямих обов’язків, вже має два проекти спортивних майданчиків, які в планах відкрити в середині вересня. Та депутатство – робота на громадських засадах. Тож спершу розпочинаємо розмову на тему, дотичну до офіційної посади співрозмовника.
– Громадянська мережа «Опора» нещодавно озвучила свої результати аналізу роботи та складу Черкаської міської ради. У висновках були і названі певні проблеми, що перешкоджають відкритій роботі міськради…
– У їх аналізі я нічого поганого не побачив. Ми самі себе ще так детально не аналізували. «Опора» відзначили, що міськрада працює прозоро і відкрито. Але вони зауважили, що є проблеми в роботі лічильної комісії. Та я з цим не згоден. У лічильній комісії є представник від кожної з семи фракції. Так, були два випадки, що хтось з депутатів проголосував підняттям руки завчасно або із запізненням, таким чином, член лічильної комісії міг його голос неправильно порахувати. Міг бути прорахунок через перевтому чи розслаблення людини. Але ж завжди можна переголосувати. Так, можливо ми невчасно розміщуємо в Інтернеті проекти рішень. Ми підкоригуємо це питання. Але життя є життя. Коли в минулому скликанні прорвало колектор, ми скликали позачергову сесію. Життя змушує швидко приймати рішення. Хочете отримати проекти рішень швидше? Чому б не попрацювати з депутатами. У нас же 60 депутатів, у кожного до 5 помічників! Зверніться, візьміть проект рішення і зробіть копію. Але тут вже порушується інша тема: більшість не знають своїх депутатів по округу. У 2007 році я очолював Соснівський виборчий штаб Партії регіонів. Я єдиний, мабуть, у місті проводив кущові зустрічі в дворах, як це робив на нещодавніх виборах Сергій Одарич. Так от, коли на зустріч зі мною приходили люди і я питав їх, хто в них на окрузі депутат, лише одна жіночка мені сказала це. Ось вам недолік нашої громади.
Горкун про Мамалигу: Хіба це культура?
– Електронну систему голосування не плануєте вводити?
– Я, чесно кажучи, не знаю ціни питання. Пару років тому електронну систему голосування встановили в обласній раді. Можна дізнатися. Але ж ця система передбачає, що можна комусь передати картку, за когось натиснути кнопку тощо. Я в цій системі нічого доброго не бачу. У нас в міськраді після кожної перерви на сесії проводиться поіменна реєстрація. У нас за когось проголосувати взагалі неможливо! І натиснути кнопки за п’ятьох, як це роблять у Верховній Раді, теж неможливо. Як тільки депутат вийде в коридор, його вже не порахують.
– Чим у цілому цей депутатський склад відрізняється від попереднього?
– Я зробив би наголос на тому, як за ці сім місяців спрацювала рада. Під час закриття другої сесії, я говорив, що з початку цього скликання ми провели 19 пленарних засідань і прийняли 681 рішення. А за цей самий час минулого скликання було проведено 26 пленарних засідань і прийнято всього 201 рішення. Тобто це скликання працює практично в п’ять разів результативніше. Знаєте, міський голова казав, що зараз він перебуває в стані холодного душу, якщо порівнювати з атмосферою минулого скликання. І ще одне. Якщо у минулому скликанні говорили, що по міськраді гуляє 2-3 тисячі проектів, а у відділі ради стоять стопки по 300-400 нерозглянутих рішень, то сьогодні там лежать тільки нові проекти рішень. А нерозглянутих рішень у відділі ради взагалі немає! Це говорить про те, що рада працює продуктивно. Порівняємо кількість часу, що витрачають депутати на пленарні засідання, відволікаючись від основної роботи. У минулому скликанні ми провели декілька таких засідань, коли сесія закривалася о п’ятій вечора, а ми ще не прийняли порядок денний. Тобто навіть кількість часу на нинішні пленарні засідання витрачена на порядки менша. Дехто дорікне, що ми приймаємо рішення автоматично і таке інше. Але це не так. Насправді рішення приймаються швидше, бо злагоджено працюють комісії. І коли депутати приходять на сесію, то в них вже немає запитань. Та й в опозиції до проектів рішень особливих питань немає. Просто опозиція політизує питання. Але до змісту претензій практично немає.
"Дехто дорікне, що ми приймаємо рішення автоматично і таке інше. Але це не так"
– У аналізі діяльності міськради громадською мережею «Опора» звучала інформація і про те, що особливо депутатів цікавлять земельні питання. Про це говорить хоча б те, що з загальної кількості рішень 62% стосуються земельних питань.
– Просто люди подали заяви на приватизацію земельних ділянок під домоволодіннями тощо. За місяць вони повинні бути розглянуті сесією. Бо це виключна компетенція міськради. І ми розглядаємо ці питання без затримок. Але фактично земельних питань на сесію подається більше
– Зараз в чому вбачаєте свою місію?
– Моє завдання – забезпечувати депутатів можливістю здійснювати свої повноваження, щоб їм працювалося комфортно. На виборчому окрузі, коли я йшов на вибори, то говорив людям відверто: якщо ви обираєте мене, то всі йдете на захист своїх інтересів. Ви повинні штовхати плуга, а я прибирати каміння на його дорозі. І плуг повинен рухатися далі, людські проблеми – вирішуватися. А як представник певної політичної сили, робитиму все, щоб в місті виконувалися програма Президента “Україна для людей” та программа “Будуємо нову Черкащину”, ну і звичайно, зроблю все для виконання своєї передвибочої програми.
– Віктор Іванович, ваше призначення на посаду було трохи несподіваним…
– Чому?
– Хоча б тому, що навіть від більшості лунали здивування. Так, свою незгоду щодо вашої кандидатури висловлював Олег Стадник…
– При підготовці до першої сесії, розгляду пропозиції по керівникам постійних комісій, фракція Партії Регіонів в кінцевому результаті відстояла чотири кандидатури голів комісій, в тому числі і на комісію з питань охорони здоров’я, що суперечило попередній домовленості. Олег Михайлович, на мою думку, переклав на мене невдоволення таким станом речей як на колишнього голову фракції.
"Міськвиконком – це вузька команда, то плідно у вузькому колі працюємо, то свято разом проводимо"
– Усе-таки ви представник Партії регіонів. Свого часу ви були опонентом Одаричу. Чому ставлення до мера змінилося?
– У минулому скликанні моя опозиційність до мера ґрунтувалася на одному: я опонував Одаричу за представництво Партії регіонів у виконкомі. Ми тоді всі обиралися за партійними списками. Нас було 9 осіб, у той час представників «Батьківщини», «Нашої України» і ПРП разом було 38 депутатів. Вони могли все вирішувати. Це була чисто помаранчева команда. Я, як голова фракції Партії регіонів не міг допустити, щоб у виконкомі не було нашого обличчя. Також я єдиний, хто не сходив з трибуни, коли до Черкас приїжджала тодішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко пропіаритися на зменшенні тарифів на послуги ЖКГ. Через те значно погіршилася економічна ситуація комунальних підприємств. От тоді я не підтримував позицію мера. Зараз я задоволений тим, наскільки професійно працює команда. Підтримую підходи міського голови до вирішення різних питань, вирішення в Києві питань місцевого самоврядування, питань бюджету. Він керівник високого рівня.
– Зараз у вас свої війни в міськраді. Зокрема, щодо Майбороди…
– Абсолютно ніяких війн не було. Коли ми узгоджували керівний склад виконкому, Сергій Олегович запропонував представника його політичної сили. Я вам скажу, що не всі були у захваті, але ми поважаємо думку колег. Разом з тим у багатьох, у тому числі і в губернатора була думка, що вже не один рік Любов Володимирівна гарно говорить на трибунах, то давайте, мовляв, дамо їй можливість показати себе в роботі. Хай би взялася і робила справу. Щодо звільнення, то це була пропозиції міського голови. Ви уявляєте що таке гуманітарна сфера? Це і охорона здоров’я, і освіта тощо. Це проблемна, відповідальна, соціальна сфера діяльності. Наскільки вона справилася - меру видніше. Але одна справа піаритися, а інша справа працювати.
– Конкретно у вас з нею які стосунки?
– Нормальні. Я пам’ятаю коли в 2003 році звітувався перед виборцями. Запросив тоді її на свій депутатський звіт, вона довго ходила під враженням поставлених оцінок, які були. У мене претензій до неї немає. Але міськвиконком – це вузька команда, то плідно у вузькому колі працюємо, то свято разом проводимо. Всюди я чув, як вона казала, що такого розумного і креативного мера ніде немає. І тут раптом вона дала в пресу інформацію про те, який поганий мер. Такі крайності вражають. Нині Любов Володимирівна попереджена про звільнення і поки що працює в міськвиконкомі.
– Чи є в цьому скликанні депутати, що можуть вас вивести з себе?
– Можу сказати, що мені в команді працюється комфортно .
– Просто пам’ятаю як в ході сесії міськради депутат Володимир Мамалига грубо висловився на вашу адресу. Ви казали, що збираєтеся в суд подавати…
– Я секретар міськради. А коли міська рада прийняла бюджет, то в газеті «Антена» з’явилася інформація, що з бюджету направлені мільйони на клейноди міського голови, на роздачу 16-річним Черкащанам прапорів. Звичайно, на на наступному пленарному засіданні я, ні з ким не радившись, вийшов і зробив звернення про те, що ця інформація не відповідає дійсності, що це наклеп! А вислови цього депутата у ЗМІ: «бачили очі, що вибирали, тепер їжте і не обляпайтесь…» тощо. Я є противником таких некоректних висловлювань щодо виборців. Адже за депутатів міськради голосували! Ніхто не дав Володимиру Мамализі право так говорити. Хіба це культура? Тому я подав до суду і зараз це питання розглядається в суді. Щодо іншого питання, коли він дозволив собі грубо висловитися на мою адресу, то я теж звернувся до суду. І лише на 21 липня 2011 року призначене перше судове засідання.
– Чи були у Вас в житті наставники?
– 23 роки я пропрацював в одному трудовому колективі з народним депутатом Сергієм Пачесюком. Він потужна людина, активний в політичному плані. Був піонером в реформуванні структури автомобільного транспорту.
Своїм наставником секретар міськради вважає транспортника і народного депутата Сергія Пачесюка
– Боролися разом в помаранчеві часи?
– Міськрада хотіла перед третім туром виборів прийняти рішення, що Віктор Ющенко вже президент. Я тоді один залишився в міській раді - член Партії регіонів, а інші розбіглися. Паша Карась, пам’ятаю, повісив на помаранчевій ялинці моє прізвище з домашньою адресою та телефоном. Додому телефонували і словесно знущались з малолітніх дітей поки ми з дружиною були на роботі. В той час партію в області очолив Пачесюк, а я трохи згодом – міську партійну організацію Партії Регіонів. Ми з ним багато пройшли разом. І в нас були результати! У 2007 році область зайняла друге місце по приросту голосів в голосуванні за Партію регіонів серед областей України. Тому це була робота. А результати можуть бути тоді, коли є згуртована команда однодумців.
– З тих, хто тоді кував президенту нинішньому перемогу, не всі зараз у руля. Наприклад, Пащенко…
– Валерій Вікторович очолював району партійну організацію в Черкасах. В 2006 році йшов на мера. У нього була своя ціль і політикою він займався, на мою думку, швидше як одним із інструментів досягнення цілі.
На відкритті приймальні міської організації ПР. Ще йде виборча кампанія, і Горкун - ще не секретар
– А натомість у руля став Володимир Олійник.
- Коли ми приїхали на з’їзд партії у 2007 році і відбулося затвердження списку кандидатів у депутати Верховної Ради, то Володимир Олійник у ньому виявився під номером 185. А голова обласної організації партії – 227-м. Це було звичайно несподівано…
– Як ви проводите вільний від роботи час ?
– Люблю подорожувати на автомобілі разом з родиною, як в тій пісні: “Я еду и смотрю свое кино…”. Також на “ти” зі спортом і люблю всім серцем російську баню. Взагалі, я завжди приймав і приймаю активну участь в громадському житті, але не заради досягнення особистих цілей, а тому що я такий, який є.
Коментарі
+ БАБ-ЛО
дуже схоже!
А Гаркуну ГАНЬБА за п.....ж.
Стрічка RSS коментарів цього запису