27 грудня, після чергового засідання топонімічної комісії Черкаського міськвиконкому, один із її членів, історик Сергій Шамара надрукував у мережі «Фейсбуці» пост, де висловив своє бажання вийти з неї. «Прочерк» поцікавився причинами такої різкої заяви.
– Сергію, можете назвати причини, які спонукали вас вийти із Топонімічної комісії?
– Головна причина – дедалі заплутаніша ситуація в принципах роботи стосовно перейменувань, затвердження пам’ятних знаків і тому подібних речей. Комісія не має концептуального бачення, як усе має бути через рік, два чи п’ять. Коли завершиться процес масових перейменувань?.. Натомість у питаннях, я б сказав, державної ваги ми почали міряти кількість метрів вулиць і дискутувати з приводу того, що «скажуть люди», якщо перейменувати вулицю Пушкіна? Та чи достойна Праведниця народів світу Олександра Шулежко (черкащанка, яка під час Другої світової війни врятувала від смерті і голоду 102 дітей, серед яких 25 були євреями, – ред.) вулиці, чи тільки провулку? Як на мене, це вже криза, і треба перезавантажувати все бачення, що робити з культурою пам’яті в місті.
– Були якісь конкретні пропозиції, які не почули?
– Відразу хочу сказати, що поважаю всіх членів Топонімічної комісії, хоча працював у ній ще з часів президентської ходки Януковича, коли її склад викликав у мене здорову таку оскомину на «совєтську ностальгію». Тепер склад комісії більш фаховий і, як сказали б сьогодні, – патріотичний. Але – так, у мене є пропозиції, що мала б узяти за принцип діяльності наша «топка», а що в жодному разі не потрібно робити!
– Можете назвати приклади?
– Учора ми знову повернулися до питання перейменування вулиць Черкас іменами воїнів, загиблих у зоні ведення бойових дій із російськими окупантами. Моя родина добре знає, що таке ця сучасна війна. Та все ж, на мій погляд і як громадянина, і як фахового історика, який якраз досліджує політику пам’яті різних країн Центрально-Східної Європи, для наших героїв мають бути влаштовані спеціальні місця пам’яті – меморіальні дошки і кутки в школах і на підприємствах, достойний спільний меморіал, де буде прізвище кожного. Але не вулиці. На жаль, людьми керують емоції, а не раціональний глузд. І, як наслідок, за два останні роки я бачив неодноразово просто таки ганебне ставлення до перейменованих на честь хлопців вулиць із боку наших громадян. Причому саме через факт перейменування. Насправді ж вони не знають, що це за імена. А дехто і знати не хоче. У підсумку, рідня загиблих не отримує очікуваного пошанування. Крім того, невідомо, скільки триватиме ця гібридна війна, яка аж ніяк не гібридно забирає життя черкасців. І як тоді бути? Перейменувати ще 40 вулиць? 100? Перетворити Черкаси на суцільний меморіальний комплекс?
– Це ви говорите, чого не слід робити. А які конструктивні пропозиції?
Олександра Шулежко
– Напередодні позавчорашнього засідання ми з Русланом Зорею підготували одну цікаву письмову заяву щодо найважливіших завдань у культурі пам’яті міста Черкаси на наступний рік. Але голосування по питанню Олександри Шулежко, яке в моєму розумінні є питанням честі, розвернуло мене в протилежний бік стосовно будь-якої роботи в цій сфері. Що б я пропонував? По-перше, поставити якісь конкретні часові рамки щодо завершення масового перейменування вулиць і провулків, які ще потребують декомунізації та дерусифікації. Безкінечне масове перейменування – абсурд! Це реально дратує всіх. По-друге, зробити по тому соціально корисний путівник-довідник усієї топоніміки Черкас «у кожну оселю» нашого міста. То був би дійсно добротний просвітницький акт, адже не всі бабусі сидять в Інтернеті, не всі дідусі можуть запам’ятати до сотні нових назв, та й молодь із середнім поколінням мала б більше інформації... Видати такий сучасний путівник за кошти міського бюджету звісно ж.
– Дуже популярною є думка, що на перейменуваннях відмивають бюджетні гроші. Будете заперечувати?
– Це ганебний міф комуняцької пропаганди, запущений для блокади декомунізації. Вже не раз коментував. Більше не хочу. На перейменуваннях можна собі зробити хіба що дешевий піар. Але без зайвого пафосу кажу: всі коментарі, які давав ЗМІ я, були з метою розтлумачення позиції топонімічної комісії для громади. Хоча я ж не її голова, заступник, секретар чи навіть прес-секретар. Та в певний момент мені набридло робити невдячну роботу тоді, як хтось «дерибанить» бюджет на псевдосесіях і називає це законним. Якщо топонімічна комісія – дорадчий безоплатний орган, то ключове в її роботі слово «радити» й отримувати від того радість. Тепер же просто не бачу смислу по сто разів розжовувати людям, що культурна політика не стосується ремонту доріг, поки хтось на них справді недопрацьовує... У мене є офіційна робота, дисертація, хобі і рідня, якій я справді не додавав декілька останніх років належної уваги.
– Чи можна сподіватися на повернення Сергія Шамари до активної роботи в цій комісії?
– Допускаю, звісно. Але наразі великого сенсу не бачу. Я навіть розумію, що чиню емоційно, проте не стану змінювати свого рішення. Насамкінець, користуючись нагодою, звертаюся до депутатського корпусу з проханням таки повернутися вже під час самої сесії до перейменування вулиці Пушкіна на вулицю Праведниці Шулежко. Уявіть, яку проукраїнську та проєвропейську культурну акцію ви зробите, віддаючи належну шану, по-перше, цій воістину сміливій жінці, по-друге, героїні, котра в роки жахливої ксенофобії спромоглася врятувати сотню українських, російських та єврейських дітей міста Черкаси?! Певна річ, я буду стежити за гуманітарною політикою міста. Можливо, щось одіозне кортітиме прокоментувати. Але наразі в голові крутиться лише декілька порад: перша – не дати забалакувати історичну пам’ять «лівими» темами, друга – думка більшості в умовах молодої демократії не завжди правильна, хоч і популярна, третя – не забувайте, що Черкаси є українським містом, яке налічує понад 650 років історії, має розмаїту сучасну соціальну й економічну інфраструктуру, де все потребує не кампанійщини, а рівноваги.
реклама
Коментарі
Щодо вух, то у "Пошливы", напевне великий досвід у цьому. Запах не вивітрюється.
А себе ви до кого зараховуєте: до дебілів, совків чи ворогів? НМД, ви просто хам.
Нарешті когось стало цікавити що скажуть люди. Дякуємо. І наваіщо перейменовувати вулицю Пушкіна? Він що комуніст? Чи сепаратіст? Якщо наші діти будуть знати мирових генієв, це їм піде тільки на користь. І запам'ятайте, на всіх героїв вулиць не вистачить. Це вже мабуть хвороба: почали перейменовувати , а зупинитися не можуть.
Золоті слова!
От що ви таке пишете? Висиха душі криниця, якщо раз чи два на місяць не перейменувати якусь вулицю
зросли вiд такої нацiї як укри.Як на мене то вiд укрiв виросли сэляни,якi нi
бiльмеса не розумiють у сучаснiй iсторiї,але товплються у ВИШi,за шмат сала.
Знав я оду таку ще за союзу,яка вчилась у закладi iм.П.Лумуби,з якогось мутного села з Черкаського рай-ну,навчальну школу скiнчила з ЗМ,але навiть
фразу з 4 слів на іноземній мові не могла промимрити, зате її тато, що зими привозив ректору підлогу кабана і копченого черкаського ляща. Ось так вчилася як Шамара.
Це самозакоханий нарцис, який керується "раціональним глуздом" і вважає, що все знає (навіть більше). Хоча уявлення про історію має дуже поверхове (хоча й має корочки кандидата).
Стрічка RSS коментарів цього запису