«Сьогодні рік, як Буся з нами»: таку назву має один із дописів на сторінках у соцмережах черкащанки Владіслави Чорної. Буся – кличка собачки, яку у червні 2023 року врятували черкаські волонтери, коли російські військові підірвали греблю Каховської гідроелектростанції на Херсонщині.
– Одного дня, у соцмережах громадської організації, я побачила допис про Бусю – і це влучило прямо в серце. Мене вразило в ній усе: історія тяжких поневірянь, її чарівність... Але найбільше зачепило те, наскільки ця маленька істота прагнула ласки. На одному зі слайдів було відео, де Буся просовувала лапку крізь ґрати свого вольєра, щоб її погладили. Ця істота підкорила і мене, і мого чоловіка. Ми зателефонували волонтерам, трохи більше року тому, 24 вересня, Буся прийшла до нас додому.
Фото Владіслави Чорної
Лікують, стерилізують тварин, знаходять їм новий будинок, навіть вивозили з-під обстрілів, організовують лекції про те, як взаємодіяти з тваринами для дорослих та дітей... Журналістка «Прочерку» поспілкувалася з учасниками громадської організації «Черкаське міське товариство захисту тварин «Друг».
Той день, коли вони під російськими обстрілами вивозили тварин з Херсонщини, пригадує й зооволонтерка Жанна Тарасенко. Перших, кого вдалося врятувати, привезли до Черкас 9 червня.
Господарі покинули Бусю. На допомогу прийшли небайдужі херсонці.
– Ця собака була евакуйована не з води. На суші до нас підійшла жінка, сказала, що її сусіди покинули на ланцюзі собаку разом із цуценятами. Ці небайдужі люди, у яких самих топило будинок, в останні хвилини відчіплювали Бусю від ланцюга, забирали цуценят.
Фото Владіслави Чорної
Спершу Буся боялася, у притулку не хотіла йти до рук, поділилася Владіслава Чорна. Через деякий час собачка звикла, що вдома її не ображають і почувалася комфортно, але вулицю сприймала як загрозу. Проте, вдалося подолати й це: кілька місяців тому її почали виводити гуляти в центр міста.
– До нас вона потрапила вже більш-менш соціалізованою, завдяки щоденній титанічній праці людей у притулку. Ми не знаємо про Бусю більше нічого: ні її попереднього імені, ні віку, ні того, ким були ті жорстокі люди, які прирекли її на загибель разом із цуценятами.
Черкащанка переконана, тварини зцілюють, особливо зараз, коли головними емоціями є страх і відчай.
– Іноді варто відкласти всі новини на годинку чи дві і просто вийти з чотирилапим другом надвір – хочеться продовжувати триматися, – підсумувала нова власниця Бусі.
Забрати собаку в притулок – не завжди дорівнює краще
Волонтери допомагають собачкам притулку в Черкасах, але, водночас, наголошують: притулок – комунальна власність, він знаходиться на балансі міста і є частиною комунального підприємства «Черкаська служба чистоти».
Олена, Жанна та Людмила розповіли, що найбільше їх мотивує результат: коли нові господарі надсилають фото, відео з улюбленцями, коли вони зустрічають підопічних із притулку, бачать, що за твариною в сім'ї доглядають.
– Бувають погані дні, коли, наприклад, щось не вдається на роботі, і тут скидають, як собачка Руна лежить на ліжечку. Ще мотивує, коли собаки, які спочатку не дуже йшли на контакт, даються гладитися, – сказала Жанна Тарасенко.
Утім, не завжди забрати собаку в притулок – краще рішення, переконана вона. За словами волонтерки, розмістити в притулку тварину, яка звикла жити надворі – найгірше, що можна зробити. Зокрема, деякі тварини мають своїх «опікунів».
Що потрібно, якщо людина хоче вибрати улюбленця?
Спочатку всі охочі дізнаються графік роботи притулку, також важливо мати запас часу. За кілька хвилин собаку не віддадуть, зазначила Жанна.
– З собою обов'язково потрібно мати документи. Ми повинні знати, що це за людина. Проводиться співбесіда.
Спочатку волонтери чи працівники притулку дізнаються, яка собачка потрібна людині.
– Питаємо, який у неї графік роботи, чи вона буде вдома протягом усього дня, чи лише вранці й увечері. Доросла, велика? Спокійна, або ж активна?, – пояснила Жанна Тарасенко.
Протягом деякого часу людина фіксує на фото й відео, що з улюбленцем усе гаразд.
Волонтери «Друга» намагаються погуляти з кожною собачкою, до цього залучають усіх охочих
Вигул для собаки – не просто прогулянка. Це, зокрема, контакт з іншими людьми, привчання до повідка.
– Якщо тварина живе у вольєрі, не знає вигулу, вона: не орієнтується в навколишньому середовищі, боїться машин, велосипедів, чужих людей, бо звикла тільки до одного волонтера. Усе це мінімізує шанси на її прилаштування. Ми запрошуємо людей на вигули, щоб, по-перше, покращити життя тварин у притулку, познайомити з собаками містян, показати, що вони хоч і не породисті, але теж класні, – сказала зооволонтерка Олена Молчанова.
Щосуботи та щонеділі з 11:00 до 14:00 у комунальному притулку тривають години вигулу. Волонтери «Друга» проводять вигули для підопічних притулку, долучаються й небайдужі черкащани, інколи – цілими групами.
Черкащани Юля та Денис саме прийшли, щоб допомогти волонтерам вивести тварин на прогулянку. Розповіли, що долучаються до вигулу вперше. Дізналися про таку можливість із соцмереж організації.
– У майбутньому хочемо завести таксу, кота і, обов'язково, песика з притулку, – поділилася молода пара.
Олена Молчанова наголосила, є люди, які кидають своїх улюбленців, їдуть за кордон, є ті, хто тримають тварин в неналежних умовах, та позитивних прикладів чимало.
– Микола, вже у віці, працював на одному підприємстві. Там мешкав пес Рижик, до якого чоловік прив'язався. Ось у нього змінилося керівництво, Рижика наказали прибрати.
Людина взяла на себе цю відповідальність: майже щовихідних приїжджає до нас на велосипеді, вигулює песика.
Допомагає зооволонтерам й Яна – робить так, щоб про організацію дізналося більше людей. У соціальній мережі «Інстаграм» вона зв'язується з популярними черкаськими блогерами, просить їх приходити на вигули для фото та відео.
Взяти участь у вигулі можна лише за попереднім записом за номером:
098-368-10-10
Важливо:
- зареєструватися на місці у журналі відвідувачів;
- неповнолітніх повинні супроводжувати батьки;
- самостійно відкривати вольєр, заходити у вольєр до собаки – заборонено, заборонено підходити до вольєрів та сунути пальці через решітку;
- гуляти з собаками дозволено на певній території, яку повідомляють волонтери.
Юлія Капуш
реклама
