«Уціліли лише в погребі закрутки»: Втративши в одну секунду все, люди чекають на відбудову, обіцяну владою

Люди з міста Сміла Черкаської області розповіли, що пережили 29 грудня 2023 року, коли у приватному секторі вибухнула випущена росією ракета. Це відбулося близько 15 години дня. Якраз незадовго мав бути Новий рік і до декого вже приїхали на святкування рідні та близькі. А хтось бавив онуків. Як вже знаємо, одна людина внаслідок вибуху згодом померла від отриманих травм, дехто досі лікується.

Фото Прочерку. Сміла

Люди, що живуть тут і які постраждали від вибуху, поділилися своїми історіями із документаторами громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини, яка працює на базі Черкаського правозахисного центру в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна».

«Сьогодні люди оговтуються від вибуху, хтось ремонтує вціліле житло, а хтось чекає на відновлення свого знищеного житла. «Всього 8 будинків понівечені вщент. Їх будемо відбудовувати з нуля», - йшлося в офіційних повідомленнях начальника Черкаської ОВА Ігоря Табурця.

 «В одну секунду все зруйнували нам»

Світлана Гаган, 1954 року народження. Пригадує, що того дня вона саме зайшла в кухню. Проживає в будинку сама. Однак тоді у неї гостювали внучки, яким 5 і 23 роки.

– Зняла саме білизну, яка сушилася на дворі, і зайшла з нею в хату. Я не збагнула, що сталося, аж тут на меншу дитину посипалися вазони з вікна. Вона теж не збагнула, що сталося. Вибуху ми не чули. Але всі відчули небезпеку. Віконна рама вдарила старшу онуку. Не знаю, яким чином скло не поранило нас. Бог уберіг. Адже скла було так багато, що і зараз, коли вже пройшло декілька тижнів, я вимітаю мілке скло з-за кутків. Отже, схопила я меншу онуку, прикрила собою і бігом у ванну, щоб змити з неї землю. Важко було йти з однієї кімнати в іншу, бо двері вибуховою хвилею погнуло. Врешті, обмила меншу дитину, повернулися в кімнату, але стало вже холодно, бо через вибиті всі вікна став заходити холод, – пригадує Світлана Афанасіївна.

Після цього старша онука закричала бабусі, що крізь розбите вікно побачила понівечену хату сусіда.

– Ми спершу подумали, що попала ракета у будинок сусіда Славіка, адже ми не бачили збоку власного даху, проте бачили побитий дах сусіда. У нього, до слова, скло потрапило на лице, зокрема, пошкодило око. Пригадую, ми стали дзвонити одразу родичам, також хотіли дзвонити у "швидку допомогу", але вона вже приїхала. Потім ми довідались, що Славіку особливо око пошкодило скло, бо він якраз був на веранді, де багато вікон. Поки ми туди-сюди, прибігли син з невісткою. Ми стали оглядати наш будинок і побачили, що теж маємо пошкодження даху, – розповідає пані Світлана.

Вона дякує волонтерам і представникам різних організацій, зокрема і релігійним, які швидко вкрили дах будинку, забили дошками вікна. А пізніше дах зробила корсунська бригада волонтерів, за що пані Світлана їм дуже вдячна.

– Балки, або інші частини даху, не знаю як називається, було пошкоджено, потріскане. Син лазив на горище і бачив, що там пошкодило димохід. Він упав на дах на горищі, через що у нас тріснула в хаті стеля, також тепер не можемо розтопити вогонь у плиті, користуємося поки лиш газовим опаленням, – пояснює Світлана Гаган.

У будинку були і дерев’яні, і металопластикові вікна, пошкодилися усі. На дворі також пошкоджені надвірні споруди, зокрема, туалет, сарай, гараж, пошкодило паркан, який металевий, і його зірвало з саморізів, якими він був прикріплений. Також двері погреба поламало, привалило будкою пса, але він живий і здоровий.

– Коли почалася велика війна, я просила Бога, щоб не бачити того всього, але руйнування прийшли і сюди, до нас, на центральну Україну. Пошкодження були не лише у нас, а й в усіх сусідів, у когось тріщини в будинках, побиті вікна і дахи, понівечені паркани. Хоча, звісно, у нас ще краща ситуація, ніж по вулиці Левенця, де був епіцентр вибуху і де знищено 8 будинків, – каже жінка. – В одну секунду все зруйнували нам. Ми з чоловіком будували хату самі, тяглися, збирали, а тут якась нелюдь все зруйнувала. При цьому, що тут немає військових об’єктів, я б сказала, в основному тут пенсіонери. І тут мирні люди.

Сьогодні Світлані Афанасіївні важко спати, каже, хвилюється дуже, коли тривога. Перші дні після вибуху ходила до сусіда в погріб, бо дуже нервувала. Старша онука теж дуже розхвилювалася, важко переживала це. Окрім того, жінка скаржиться і на поганий сон.

Лариса Карпенко, 1972 року народження, від вибуху російської ракети втратила будинок. Вона проживала саме на тій вулиці, де вісім будинків нині знесені і де люди очікують на відбудову житла.

– До мене приїхали діти, бо наближався Новий рік. Хоч проживаю одна, чоловік помер. Я того дня ще була на роботі, враз подзвонила донька, вона плакала. Сказала, що стався вибух. Це було близько 15-ї години. Я одразу повідомила своє керівництво, мене відпустили з роботи, і я побігла додому. Дуже поспішала. Рада, що усі мої живі здорові. Адже в будинку були дві доньки, зять, моя старенька мати, – пригадує Лариса Миколаївна.

Вона пригадує, що, спілкуючись з зятем, з’ясувала, що люди з хати спершу вийти не могли, бо двері увігнуло вибухом всередину. Зять виліз через вікно і врешті відчинив двері, тоді всі інші члени родини вийшли.

– Було все поруйновано, попадали стелі, стіни потріскані з боку, що до дороги, а за хатою, де був епіцентр вибуху, стіни були зруйновані. Прибудинкові будівлі були розбиті, а це сарай, літня кухня, туалет. Слава Богу, рідні не зазнали пошкоджень. Це був обід, молодші лежали з телефонами під стіною, бабуся наша була в спальні на ліжку. Донька одна працювала онлайн за комп’ютером, але почула про тривогу і тоді відійшла від вікна, саме в цей момент і трапився вибух, - каже пані Лариса. – Станом на сьогодні все знесли. Я лиш просила лишити погріб, бо сама будувати не зможу, а чоловік помер.

Особливо болісно Ларисі Миколаївні за Надію Голуб, жінку, яка від отриманих травм померла. Пані Лариса каже, що спілкувалися часто з сусідкою, добре її знала.

– Коли я прибігла додому, то вже були різні служби. Шукали по завалах людей. У нас, на щастя, всі вийшли з будинку самі. Це було моє єдине місце проживання. Тепер з літньою мамою живемо на квартирі. Чекаємо, що вирішиться з нашим будинком. Причому я хочу сказати, що військових об’єктів поряд з будинком в мене не було, ніякого скупчення солдат абощо… У кого намагалася влучити росія – незрозуміло, – каже Лариса Миколаївна.

Удома лишився перебитий посуд, розбиті вікна, поруйнована частина стін, звісно, зіпсовані меблі, техніка. Її будинок знесли з вісьмома іншими.

– Слава Богу, всі живі. І собака непошкоджена. От лише жити де немає… – каже Лариса Карпенко.

Фото Прочерку. Сміла. Тут стояли будинки...

«Чула крик сусідки, у самої йшла кров з голови»

Наталія Волошина, 1955 року народження, теж втратила дім після ракетного удару з боку росії. Наталія Іллівна пригадує, що того дня чоловік був на роботі, а вона перебувала сама вдома, де за гарної погоди на дворі розчищала виноград.

– Потім була тривога, я зайшла в дім, зняла куртку, роззулася, тоді сіла біля плити, щоб закласти у неї дрова. Ми більше користувалися дров’яним опаленням, ніж газом. Коли я склала дрова, запхала папір і хотіла закривати дверцята, з’явилося сильне шипіння. Це була часточка секунди. Я вже подумала, що щось зробила не так з дровами. Але враз стало темно, як у погребі, і потім гул. Хата затряслася, на мене посипалося щось згори, впали частинки стелі, вдарили по голові. Біля мене впала стіна з вікном, поранило голову, йшла кров. Я врешті встала зі стільця і подивилася на двері, але вони були закриті цеглою наступної стіни, настільки все змінилося, - пригадує Наталія Волошина.

Потім через зламану стіну вона побачила стан будинку в родини Голубів, де саме уламками пошкодило сусідку пані Надію, яка була дуже травмована і згодом померла в лікарні через ракетний обстріл.

– Сусідка допомогла мені перейти всі руїни, ми зайшли до неї на подвір’я, вона мені винесла бинт і перекис водню. Адже з рани на голові йшла кров. Потім підбігла інша сусідка, перев’язала голову, я чула крик Наді, сусідки…

Врешті приїхали лікарі, пані Наталії надали більш фахову допомогу. Вже аж наступного дня чоловік, знаючи де саме, розгріб завали і у сумці знайшов всі важливі документи, необхідні для життя.

Згодом, як відомо, залишки їх будинку знесли, тепер пані Наталія чекає на відбудову житла. Також має проблеми зі здоров’я, стала більш нервова, боїться тривоги, уночі не може заснути.

– Після лікарні я поїхала подивитися на те місце, де стався вибух. Всі думали, що це десь далеченько, але це було фактично за сараєм у моїх сусідів. Це не десь за дорогою. Хвиля, я так розумію, була між сусідським гаражем і нашим сараєм, тому, звісно, надвірні споруди позносило до нуля. А хати найближчі до вибуху ледь трималися. Хати стояли на середній перегородці. Ледь екскаватор торкнувся хати, вона рухнула. Якщо говорити про меблі, то, звісно, все зіпсоване. Лише закрутки в погребі вціліли. Тобто виходить у погребі ховатися безпечно, аби лиш землею не прикидало… - каже Наталія Волошина.

Марія Щербина (1950 року народження) з чоловіком Григорієм Щербиною прожили в мікрорайоні Гречківка не один десяток років. Зараз пан Григорій, який має поважний вік, почувається недобре після пережитого. Родина перебралася до родичів у село під Смілою.

– Я мала погане самопочуття, був дуже високий тиск, випила таблетки, полежала трішки, потім встала підійшла до столу біля вікна і випила води, а як тільки відійшла, то почалося щось незрозуміле. Усюди вікна почали вилітати. Піднялася пилюка. Я спершу подумала, що вибухнув газ, проте, якби це сталося, то вікна вилітали б назовні, а не всередину будинку. Я зайшла у кімнату, там чоловік сидить між вікнами, які теж упали, – каже пані Марія.

Звісно, жінка почувалася недобре, каже, що вийшла надвір і побачила, що сусідні будинки теж пошкоджені.

– У нас лишилася криниця більш-менш вціліла і підвал. Все інше було в такому стані, що непридатне до житла. Ми у такому віці, що вже заново будувати не будемо житло. Спершу там зводили сарай, кухоньку, інше, проте тепер ми не розуміємо, як бути. Важко було відійти від такого потрясіння. Казали нам, що нібито відбудують будинки, оці вісім, які знесли. Проте надвірні споруди, звісно, будувати не будуть нам. Ми згодилися. Поки чекаємо, – каже Марія Щербина.

Сьогодні пані Марія лиш дивується, як їм вдалося вийти з будинку неушкодженими. Мовляв, безліч скла, яке летіло від вікон в середину хати, практично не зачепило її чи чоловіка.

– Я ніколи не думала, що таке у нас станеться. Я б назвала мікрорайон Гречківку таким-собі поселенням. Там немає чогось військового, - зауважує пані Марія.

На сьогодні у місті Сміла в мікрорайоні Гречківка, де пошкодило будинки, йде заміна вікон. Про це повідомив міський голова Сміли Сергій Ананко у соціальній мережі «Фейсбук».

Фото з ФБ Сергія Ананка

Без вікон і дахів після прильоту ракети лишились будинки, що розташовані неподалік від епіцентру вибуху. Загалом пошкодженими у Гречківці є 483 вікна у житлових помешкання.

«Дякую за оперативне реагування благодійному фонду Global Empowerment Mission (GEM). Всі склопакети виготовив і доставив смілянам саме він. Встановленням займається партнер фонду приватний підприємець Сергій Ткаченко із своєю бригадою. Хлопці – професіонали. Люди задоволені їх роботою.

Наразі перша партія віконних блоків, а це 193 конструкції, вже встановлені. У четвер, 25 січня, представники благодійного фонду GEM обіцяють доставити наступну партію склопакетів. Вони одразу будуть розвезені по домоволодіннях і розпочнеться монтаж. Допомагаємо Гречківці оговтуватись після трагедії. Вже багато першочергових робіт проведено. Наразі бригада СКП «Комунальник» відновлює вуличне освітлення на вул. Лєвєнца», – написав у «Фейсбуці» 25 січня Сергій Ананко.

Так само востаннє повідомляючи про Смілу, говорив про встановлення вікон очільник ОВА Ігор Табурець у ФБ.

Раніше влада також інформувала, що чотири райони Черкаської області беруть під опіку 8 зруйнованих будинків у Смілі і кожен район буде відбудовувати по два будинки. Проте зараз не помітно ніяких будівельних робіт на місці зруйнованих будинків...

Фото Прочерку. Сміла. Місце прильоту станом на сьогодні...

Назарій ВІВЧАРИК

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Усі запитували одне одного, чи всі живі, чи всі цілі», – історії людей, що пережили вибух у Смілі

Влада Сміли каже, що вщерть зруйновані будинки можуть відновлювати за різними варіантами