Минуло півтора року, як Черкаську обласну лікарню очолив Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, головний позаштатний уролог управління охорони здоров’я ОДА Віталій Шило. У 1998 році він закінчив Нaціональний медичний університет. Лікар вищої категорії. Йому довелось керувати медзакладом у складний період повномасштабного вторгнення. Сьогодні Черкаська обласна лікарня є тією установою, яка лікує найбільше пацієнтів, куди приїжджають з усіх районів і де надають таку допомогу, яка б не була можлива завдяки підтримці обласної ради, обласної військової адміністрації, бізнесу, благодійних організацій. Сам Віталій Шило каже: медицина не може розвиватися самостійно, як і освіта чи культура, без підтримки влади та бізнесу. То що зараз змінилося в лікарні та які можливі нововведення? Про це детальніше в інтерв’ю.
– Уже можемо говорити про перші підсумки, якісь реалізовані плани на посаді?
– У 2021 році якраз наша лікарня була включена в програму президента «Велике будівництво». Була розроблена проектно-кошторисна документація на утеплення, заміну вікон 7-ми, 9-ти і 3-х поверхового корпусів і переходу. Також розроблені проекти на капітальний ремонт відділень із забезпеченням їх обладнанням. І частково це почалося втілюватись в життя. Так, було зроблено відділення екстреної медичної допомоги і введено в експлуатацію.
Окрім того, був утеплений 9-ти поверховий корпус і замінено вікна. Почав утеплюватися 7-ми поверховий корпус. Але почалося повномасштабне вторгнення. Десь в травні торік ми підняли питання, щоб таки завершити проект. Були виділені кошти з обласного бюджету на завершення утеплення корпусу і це завершено. Тепер лиш фарбування і інші дрібні роботи. Планується дозавершення утеплення 5-ти і 3-х поверхових корпусів і переходу між корпусами. Плануємо ремонт і реконструкцію інсультного відділення, щоб створити інсультний центр. Але це поки в процесі.
Загалом за ці два роки робили поточні ремонти, облаштовували відділення, але капітальні видатки заборонені через військове вторгнення і поки не можемо так все робити, як хотілося б.
Щодо обладнання за бюджетні кошти. Централізовано, МОЗ був придбаний ангіограф, який розподілили на лікувальний заклад в березні 2022 року та який запрацював в квітні 2022 року. За кошти «Укрзалізниці» був придбаний сучасний стаціонарний рентген-апарат. Ангіограф та рентген-апарат встановили у відремонтованих підготовлених приміщеннях. Обласна рада виділила та спрямувала кошти на придбання нового обладнання. Місто Черкаси також не залишилось осторонь від вирішення проблем закладу - спрямувало субвенцію, яка теж пішла на доукомплектовування. Між іншим, я додам, що крім Черкас також Золотоніська громада надавала субвенцію.
Сьогодні працюємо над оновленням відділення реабілітації.
– Як обласна лікарня зустріла повномасштабне вторгнення? Чи виїхали лікарі за кордон?
– Перші тижні лікарня пустувала. Було орієнтовно 60 пацієнтів, це ті, які перебували в палатах інтенсивної терапії чи з гострим порушенням мозкового кровообігу. А більшість пацієнтів ми максимально перевели на амбулаторне лікування. Ніхто не розумів, чого чекати в майбутньому. Та наші захисники стали на захист країни. Згодом прийшло усвідомлення, що Черкащина залишилась більш-менш стабільним регіоном, ми почали поступово відновлювати роботу, з’явилося більше пацієнтів, зокрема, і з інших регіонів країни. Щодо працівників, то багато приходили з заявами на звільнення, щоб вивезти дітей, дружин за кордон абощо. Аби максимально зберегти колектив, я пропонував писати заяви за власний рахунок. Врешті, можу сказати, що всього декілька осіб звільнилися і не повернулися. Але в основному наш колектив зберігся, став згуртований і об’єднаний. Окрім того, у найзапекліші дні війни ми прийняли на роботу близько 170 осіб. Це фахівці з Харківської, Чернігівської, Донецької, інших областей. У мене була позиція – брати на роботу усіх спеціалістів, які до нас зверталися, хоча б на неповний робочий час! По-перше, це допомога людям, які мають відчувати себе потрібними спеціалістами, отримувати зарплату. По-друге, це і новий досвід для лікарні, адже вона збагатилася фахівцями. Після деокупації частина людей повернулася додому, але деякі залишились у нас працювати. Так, нині маємо професійну родину лікарів: жінка працює ревматологом, а чоловік – судинним хірургом. Переїхала лікар-гінеколог з Харківської області. Маємо фахівця з Маріуполя тощо.
– Як пережили енергетичну кризу? Що робили без електрики?
– У нас всі служби працювали. Ми були заздалегідь підготовлені і проводили операції. Навіть, коли нам привезли пацієнта з гострим інфарктом, медична допомога була надана. Жодного дня не припиняв роботу перинатальний центр. Генератори були напоготові, мали запас харчів і ліків. Всі складні періоди лікарня пережила нормально. І за рахунок допомоги наших певних структур ми забезпечували гарячою їжею (першим і другим) пацієнтів, попри відсутність електрики. Тож пацієнти не відчули на собі той критичний стан, який переживала країна. Світло було в кожному відділенні.
– Знаю, що багато працюєте з благодійниками
– Так, зокрема варто згадати фонд «МХП- громаді», фонд ПриватБанку. У складні періоди просто підприємці приходили і питали, чим допомогти. Це було важливо, бо через зростання кількості пацієнтів з інших областей, зростала і кількість витратних матеріалів. Також була укладена угода між «Укрзалізницею», МОЗ та Черкаською ОВА і ми отримали рентген-апарат вартістю більше 6 мільйонів гривень. Також ми включені в проект Фонду Пінчука зі створення відділення реабілітації постраждалих. На сьогодні в закладі функціонує реабілітаційне відділення на 50 ліжок, в якому ми оновлюємо обладнання для реабілітації з урахуванням потреб сьогодення.
– Реформи проводите?
– Медицина не стоїть на місці й інколи дуже швидко все розвивається. І хочеться, щоб у нас були у відділеннях і досвідчені, і ті, що бажають працювати, а подекуди й молоді працівники. Проходять деякі кадрові зміни. Цей процес болючий, але незворотній. Без змін рух вперед не можливий. Зараз маємо багато нових професійних, розумних фахівців.
– Ваша нинішня робота дуже відрізняється від того, чим займалися раніше?
– Так, звичайно. Я був лікарем, завідувачем урологічного відділення, а тепер більше працюю над організаційними питаннями. Робота кардинально інша. Я пригадую, як ще прийшов у цю лікарню з інтернатури. Багато займався лікуванням, а тепер моя робота більше пов’язана з вирішенням комплексних питань, ухваленням раціональних та оперативних рішень. Тут і лікування, і психологія, і фінанси, і підтримка та комунікація з колективом, стратегічне бачення. Мені допомогло те, що я тут працював, і особисто знаю усі проблемні питання, які потребують вирішення, тож мені не доводилось із ними ознайомлюватися. Я чітко знаю, у якому напрямку має рухатися лікарня.
– Чи немає серед лікарень подібного типу рейтингів, як це прийнято робити у багатьох сферах? Цікаво на якому місці буде Черкаська обласна лікарня?
– Немає такого рейтингу, бо некоректно просто порівнювати лікарні. Адже різна ситуація, тут можна порівнювати хіба лікарні, схожі по структурі. Та в більшості у всіх різна структура закладів, різна кількість пацієнтів, різне оснащення, а ще ж є лікарні в регіонах, які постраждали від воєнного вторгнення. Там інша ситуація. Візьмемо, наприклад, лікарню в Дніпрі, де кількість ліжок значно більша і де інтенсивність роботи зараз більша. Ви розумієте, які там обставини. Тож, вважаю, що не варто зараз порівнювати всі обласні лікарні, та загалом, ми були б точно у верхній половині списку.
– Чи практикується виїзд лікарів в громади?
– У нас з лікувальними закладами області укладені договори на виїзну консультативну допомогу. Якщо пацієнту потрібна консультація, наш спеціаліст на нашому транспорті виїздить і надає консультаційну допомогу. Наш невролог, наприклад, може піти як в онкоцентр для надання консультації, так і поїхати, наприклад, в Монастирище. Все це відпрацьовано і діє. Також на сьогодні фондом ЮНІСЕФ наданий автомобіль для виїзних бригад. Там є генератор, апарат УЗД. У рамках допомоги організація оплачує виїзд фахівців. Згідно складеного графіку це відбувається два рази на тиждень. Попередньо графік погоджується з первинними центрами. Така система діє з 2022 року. Є населені пункти, де спеціалісти вже по третьому разу виїздять, бо просять пацієнти і назбирується відповідна кількість хворих.
– До вас приїздили лікарі-хірурги з США? Який з ними досвід співпраці?
–Тут ще питання, хто кому досвід передає. Звісно, ми раді, що у нас можуть попрацювати іноземні фахівці. Та наші лікарі за цей час повномасштабного вторгнення мають значний досвід лікування поранених. Тому в нас є так званий обмін досвідом. Ми передаємо свій, нам передають іноземний досвід. При тому, що наші лікарі володіють англійською, а тому немає мовного бар’єру. І знаю, що іноземні лікарі відзначають: досвід наших лікарів високий. Але користь у тому, що іноземці бачать наші реальні потреби, можливості, і потім допомагають точково.
– Співпрацюєте з закладами освіти?
– Звичайно, мова і про медакадемію, і про Черкаський національний університет. Наші лікарі там викладають. Студенти у нас проходять практику.
– Які бажання на майбутнє?
– Звісно, щоб якнайшвидше настала перемога і наші захисники повернулись до своїх домівок здоровими і щасливими. Що стосується лікарні, то хочеться, аби ми могли надавати якісну, сучасну медичну допомогу всім, хто її потребує, лікувати людей з інших регіонів. Щоб відповідно до європейських норм розвивалась наша медицина, осучаснювалась лікарня та медобладнання, оновлювалась наша країна. Велика вдячність нашим ЗСУ та усім, хто сьогодні наближає перемогу, зі свого боку ми також робитимемо усе, що від нас залежатиме.
реклама
