Будівельна компанія “Надія” знесла половину столітнього будинку по вул. Гоголя, 211. Будівельники запевняють, що їхні дії – законні, адже раніше вони викупили цю частину споруди. Натомість власники іншої половини, які продовжують жити там, вважають це варварством, ціль якого – просто вижити їх із власного дому, пише сайт 18000
Олена та Олександр Лубинці живуть у будинку по вул. Гоголя, 211 з 1995 року.
– У мене була квартира, я побачила цей будинок, закохалася в нього і зробила обмін, – розповідає, як стала власницею житла в центрі міста, пані Олена.
Спочатку Лубинці сусідили із молодим хлопцем. Проте 3 роки тому той продав свою частину житла будівельній компанії “Надія”.
Проблеми з омріяним будинком почалися два роки тому. У 2019-му стався витік газу, через що “Черкасигаз” припинив надання послуги. Відновити газопостачання сім’я не може по сьогодні, хоча ремонт труби вже давно виконала власним коштом. Газову плиту вимушено замінили на електричну, а замість централізованого опалення обходяться обігрівачем. Встановити більше джерел тепла черкащани не можуть через стару систему електропостачання. Єдиною теплою кімнатою є спальня, яку постійно зачиняють, аби тепло не “втікало”.
– Ця зима була складною, бо дуже холодна. Коли почалися сильні морози, потрапила до лікарні з запаленням легень. Потім ще “ковід” причепився. Чоловік теж захворів, але був тут, бо не хотіли лишати будинок, – розповідає Олена. – Зараз уже обігрівачем не гріємось – тепло порівняно з тим, як було раніше. У найлютіші морози в нас на кухні було -15.
За словами черкащанки, відновити газопостачання вони не можуть, тому що право на проведення таких робіт мають дати сусіди Лубинців – компанія “Надія”.
– Ми за свій рахунок відремонтували систему газопостачання, почали телефонувати у ПП “Надія”. Дзвонили туди всіляко, просили виконробів і будівельників передати інформацію про проблему. Минулого літа вже говорили з менеджером. Але з нами так ніхто і не зв’язався, – знизує плечима Олена Лубинець.
Та на цьому біди з будинком не закінчилися. Минулої осені “Надія” витягнула зі своєї частини споруди вікна. Це відкрило доступ до будівлі безхатькам. За останні пів року Олена з Олександром тричі викликали поліцію.
А вже в лютому 2021-го компанія взялася за активне руйнування своєї частини будинку. Як наслідок, в Лубинців потекла стеля у спальні, а від вулиці віднині їх відділяє лише міжкімнатна тонка стіна.
– Нам тепер чутно все. Навіть як люди тут поряд ходять. Коли будівельники руйнували все екскаватором, то стіна ходором ходила, – згадує Олександр Лубинець.
Кілька років тому “Надія” пропонувала їм викупити частину будинку. Проте спільної мови щодо вартості житла знайти не вдалося. Нині ж Лубинці вже не готові продавати свій будинок.
– Ми лише хочемо, аби наш будинок зробили придатним для життя і залишили нас у спокої. Поки ми не розглядаємо питання продажу. Це центр міста – я хочу тут жити, – говорить Олена Лубинець.
Будувати на зруйнованій частині будинку “Надія” нічого не планує. Натомість компанія обіцяє облаштувати благоустрій для багатоповерхівки, яку кілька років тому звели по сусідству зі старим будинком.
– Ми нічого не порушили. По суті пошкодили своє нерухоме майно. Воно належить ПП “Надія”. Весна йде, ми приступаємо до благоустрою території навколо будинку по вул. Гоголя, 219, – пояснює дії робітників начальник відділу капітального будівництва компанії “Надія” Іван Рудик.
Він запевняє, що жодної шкоди сусідам фірма не наносила. Натомість задіювання для роботи екскаватора пояснює поспіхом.
– Робили так, щоб швидше. Нам треба час, щоб закінчити благоустрій до осені. Інженерні мережі ми почали прокладати ще восени і робимо досі, – говорить Рудик.
Він не заперечує, що “Надія” хоче повністю викупити будинок по вул. Гоголя, 211. Як і того, що спільної мови щодо вартості споруди з сусідами не знайшли.
Будівля по вул. Гоголя, 211 не є офіційною пам’яткою архітектури. Проте це важливий елемент фонової забудови, яка може багато переповісти про історію міста. В цьому переконана старша наукова співробітниця Черкаського краєзнавчого музею Тамара Кургіна-Коваленко.
– Більшість цегли, яку ми тут знайшли, клеймована. Бачимо тут літери ФЛ – це Федір Лисак. Його підприємство – одне з найбільших у Черкасах, воно існувало із 1891 року. Тобто будинок однозначно старий. Власники половини, яку ще не зруйнували, говорять, що будівля 1904 року. Я погоджуюся. Історичні підтвердження тут є, – говорить пані Тамара.
Окрім того, на місці зруйнованої частини історики знайшли стару цегляну піч, так звану “голландку”. Вона викладена з кахлі місцевого виробництва.
– Цей будинок не є пам’яткою історії як такою, але в контексті цілого кварталу, безумовно, є історично цінним матеріалом. Це фонова забудова, якої в місті залишилося дуже мало – кілька десятків. Але й ті, що залишилися, утеплюються, переробляються, і вони все далі від центру, – зазначає Тамара Кургіна-Коваленко.
Уперше на тривожну ситуацію з будівлею науковці звернули увагу ще восени 2020-го.
– Коли ми побачили, що тут вікна виймаються, ми у “Фейсбуці” писали про це. Але тоді нас запевнили, що лише будуть міняти вікна. Ну от, домінялися, що пів будівлі вже просто немає, – додає співробітниця музею.
За словами завідувача відділу історії краю краєзнавчного музею Сергія Ганницького, будівля за адресою вул. Гоголя, 211 – серед об’єктів, які науковці вже тривалий час просять внести до переліку пам’яток архітектури та містобудування Черкас. Окрім цього будинку, до нього входять ще 118 об’єктів. Проте за 30 років змінити їхній статус так і не вдалося.
– Цей перелік складався із давніх часів, поступово науковцями збирався, фотографувався. Однак далі справа так і не пішла, оскільки для цього треба воля міської влади. Аби вберегти подібні пам’ятки, вони мають бути паспортизовані і отримати відповідний статус.
Лише за останній час місто втратило дві подібні споруди. Проте й ті, що лишаються у Черкасах, видозмінюються.
– Може бути так, що частина будинку – стара, а частина – вже утеплена. Черкаси не такі багаті на історичні об’єкти, у нас немає ні замків, ні підземель. І саме за допомогою таких об’єктів як будинок по вулиці Гоголя можна показати, яким було наше місто. Це цікаві зразки архітектури, які презентують Черкаси на межі двох століть: ХІХ і ХХ, – каже Сергій Ганницький.
Фото Сергія Ганницького з ФЕЙСБУКУ
Коментарі
Тут постає просте питання - чи дозволили б вірменину в Єревані руйнувати памятку архітектури чи взагалі робити хаотичну забудову міста!?; чи дозволили б таке грузину в Тбілісі!? я вже мовчу, чи дозволили б таке у Варшаві, Лісабоні, Єревані чи Тбілісі зробити українцю!???
Не пересмикуйте. В одному з перших коментарів я зазначав, що дії ПП Надія незаконні. Критикуйте дії фірми, дії директора, але не цькуйте за національністю.
І слід запам'ятати, що "розпалювати ворожнечу" - НЕ законно(сармати бдять!),
А валити СЕРЕД ЗИМИ будинок з живими людьми -ЗАКОННО!
"З позиції великого знавця" - ви перебільшуєте.
Лише загальновідомі факти.
чому тоді в європейських країнах зберігають історичну забудову ,яка приваблює туристів і приносить в казну міста кошти? Є моральний аспект-це повага до наших предків і памятка длі наступних поколінь. Це розуміють в Тбілісі і Єревані,Полтаві і Кропивницькому. А в Черкасах, на жаль , нарід з Хуторянським світоглядом
Услід треба відрядити їх голосувальників .
В чому ж "срач" Степановичу?
Стрічка RSS коментарів цього запису