Єдина серед слабкої статі Анна Расінська вдруге зважилася протистояти з чоловіками-скульпторами, виборюючи в Черкасах перемогу у фестивалі скульптур «Живий камінь». Цього року пані Анна взялася підкорити «Велосипедиста».
Черкаський дебют полячки відбувся у 2009 році зі скульптурою «Простої любові не буває». Пізніше – участь у «КриЖталі-2010» (фестиваль льодових скульптур). Завжди поруч дружину підтримує чоловік-полтавчанин Сергій Олешко. Скульпторка розповіла «Прочерку» про боротьбу з каменем та кохання до велосипеда.
– Мій чоловік – скульптор і теж є учасником фестивалю. Інколи він мені допомагає, а я більше над деталями працюю. Бувають настільки важкі інструменти, що навіть підняти не можу. Я в нього питаю: «Ти мені допоможеш?». Він каже: «Так». Без нього я б теж зробила, але на це пішло б півроку.
– Цього року ви обрали скульптуру «Велосипедист». Чому? Для вас ця тема є близькою?
– О! Вона дуже близька. Я просто закохана у велосипеди! Коли я вчилася у Кракові, їздила тільки на велосипеді. Маршрутки не люблю… Там багато людей. А на велосипеді ти – вільна людина! Це майже як на машині, навіть краще!
– Як вам організація фестивалю?
– Коли мене запрошують взяти участь у фестивалі, я завжди дивлюсь на сюжет. Якщо він цікавий, мистецький, захоплюючий, я погоджуюсь. А все інше – то побутове. Сподіваюся, цьогорічний – не останній.
– Не складно вам працювати одній серед чоловіків?
– Ні, це завжди супер! Ти одна і для тебе все... Немає дискомфорту.
– Чим запам’ятався фестиваль льодових скульптур «КриЖталь»?
– Ми робили скульптури, присвячені Гоголю. Я робила «Панянку». Зайняла 3 місце. Але це було дуже швидко, для мене занадто швидко. Всього 3 дні. От тиждень було б нормально… Але все-одно ми справилися.
Черкаський дебют полячки відбувся у 2009 зі скульптурою «Простої любові не буває».
– Цього року плануєте здобути перемогу на «Живому камені»?
– Ніколи про це не думаю. Просто роблю фігуру. Сам процес – це цікаво. Ми всі борці, адже намагаємося перебороти камінь. Ти змагаєшся, але ти вже переможець, якщо зробиш усе по плану. З кожним фестивалем ти ростеш, піднімаєш планку. Це найголовніше.
– У Польщі є подібні фестивалі?
– У моєму місті було щось схоже, але він був дуже коротким. Усього 2 роки. І все. Але вони більше запрошували з-за кордону людей. А тут підтримують своє – українське!
– Добре володієте українською. Вчили?
– Ні! Українська мені дуже нагадує польську, тому це не важко.
– Чи подобається вам місто Черкаси?
– Коли я вперше побачила Дніпро та будинки, то подумала: «Тут просто супер!». Але… хотілося б, щоб біля Дніпра було більше життя! Побільше місць для відпочинку. Є потенціал!
реклама
