22 листопада в Золотоніській ЗОШ № 5 пройшла церемонія відкриття меморіальної дошки для увіковічення пам’яті капітана, командира роти Олександра Пустовіта.
На заході були присутні викладачі школи, її директор Олександр Курило, очільниця відділу зв’язків з громадою Лариса Головань, батьки загиблого, рідні, однокласники та небайдужі золотонісці, пише Золотоноша Сіті.
Народився Олександр Олександрович 20 листопада 1991 року в Золотоноші. Навчався у ЗОШ №5 з 2003 р по 2009 роки.
Опісля яскравих шкільних років вступив до Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. У свої 20 років брав активну участь у Харківському майдані. Після початку російсько-української війни в 2014 р. пішов в добровольчій батальйон Харків-1, де прослужив до 2015 року, виконуючи завдання на Волноваському напрямку. Отримав нагороду від Президента України.
Після демобілізації в 2015 році вступив до лав новоутвореної Національної Патрульної Поліції. Сумлінно служив заради безпеки харківʼян. В поліції ніс службу до 2019 року. Також мав почесні грамоти, від командування.
24 лютого 2022 року Олександр відвіз свою дружину, з новонародженим 1,5 місячним сином в безпечне місце і вже 26 лютого пішов добровольцем у військкомат, де його одразу призначили командиром 2-ї стрілецької роти 121 батальйону 113 бригади, оскільки він закінчив військову кафедру та мав бойовий досвід в АТО.
Під час звільнення Харківської області брав участь та командував боєм при звільненні селища Дворічне (Харківська область). Після цього його було відправлено на Красну гору та Бахмут, де також Олександр безпосередньо брав участь у контактному бою, а не лише керував ним.
Олександр був бойовим офіцером. Він завжди заходив на позиції першим, виходив останнім. Його рота була зразковою в батальйоні завдяки його вмілому командуванню. Він жив цією справою. Був випадок, коли «евак» відмовився забирати пораненого бійця з поля бою і Олександр сам з побратимом пішов за цим солдатом, щоб його евакуювати.
Крім того, Олександр був командиром спеціальної штурмової групи, яка заходила у бєлгородську область. Місяць під його командування вони утримували позиції біля селища Журавлівка бєлгородської області.
Після чого, 02.10.2024, всю їхню бригаду відправили на Вугледарський напрямок, селище Золота Нива. 06.10.2024 почався штурм. Олександр керував боєм. На ввірену йому позицію почала наступати танкова колона, під час цього він отримав важку контузію. А згодом втратив кінцівку від удару ворожого fpv-дрону. Всі спроби евакуації виявились марними. Через 8 годин Олександр загинув. Тіло евакуювати так і не вдалось, бо бої продовжуються, але побратими не полишають спроб витягнути тіло командира.
В Олександра залишився маленький 2-х річний син, який вже ніколи не побачить свого батька.
Вічна слава Герою!
реклама
