Щороку в четверту суботу листопада Україна та світ вшановує День пам’яті жертв Голодоморів. Мордуючи людей голодом, радянська влада хотіла зробити українців слухняними видавцями своїх наказів. Проте експонати Черкаського обласного краєзнавчого музею виразно демонструють, що протягом 1920-30-их. років черкащани чинили потужний опір окупантам.
Серед мирних форм протесту, можна виділити антирадянську агітацію та існування нелегальної, андеграундної до більшовицької преси.
Копія антирадянської листівки с. Шукайводи Уманського р-ну, 1920-30 і рр.
В листівці антирадянської організації 1920-30-их років з с. Шукайвода, нині Уманського р-ну, що дійшла до нас у вигляді копії, зробленої працівниками НКВС, йдеться про потребу продовжувати боротьбу.
Повстанці також вірили, що в боротьбі проти радянської влади їм «допоможуть південно-західні брати».
Разом з курсом на примусову колективізацію та розгортання діяльності продзагонів, опір набирав більш радикальних форм, зокрема організованих збройних повстань.
Одне з них відбулося на Черкащині і увійшло в історію під назвою «Драбівське повстання» 1930 р. (справа «Гренадери»). В ньому брали участь жителі сіл Филиповичі, Круподерці, Яблуново, Білоусівка, Золотухи, Остапівка, Березняки. Головною метою повстанці проголосили повалення існуючого державного ладу та проголошення Української незалежної народної республіки. Повстанці розробили програму розбудови УНР після повалення більшовицького режиму.
Програма розбудови Української Народної республіки, яку планували втілити в життя після перемоги учасники Драбівського повстання. 1930 р.
Навіть в умовах, коли українці були поставлені радянською владою на межу виживання – опір тривав. Багато селянських господарств Черкащини постраждали від обшуків продовольчих загонів, які крім викрадання збіжжя часто розбивали жорна, щоб селяни не мали змоги змолоти заховане зерно.
Фото частини експозиції ЧОКМ, присвячена Голодомору 1932-33 р.
В колекції музею експонуються розбиті жорна з с. Медведівка Чигиринського р-ну.
Такі зухвалі дії влади підштовхували селян до винахідливості – створення саморобних прихованих механізмів для подрібнення зерна. Один із таких експонується в нашому музеї. Детальне креслення саморобних механізмів такого типу було опубліковане в книзі «Україна-1933. Кулінарна книга».
Часто 1932-33 рр. люди змушені були вступати до колгоспів, щоб врятуватись від голодної смерті, адже для колгоспників організовували харчування. Але поруч з тим 1933 р. селянське підпілля не припиняло свою роботу з донесення правди до односельців про токсичність колгоспного ладу.
Підпільницька газета «Іскра» 1933 р. писала : «Колгоспники Ви не раби Ви як ті сірі українські воли в желейному ярмі і не коли не випрягаєтесь, а так в ярмі і здихаєте…вставай до бою всі підемо у славній бій проти ворогів».
Копія підпільної газети «Іскра», 1933 р.
- Після повномасштабного вторгнення росії на територію України та тимчасову окупацію частини українських територій, ворог знову використовує крадіжки зерна як метод терору нашої країни. Не випадково РФ не належить до країн, що визнали Голодомор 1932-33 рр. геноцидом українського народу.
Українці, що опинилися в тимчасовій окупації росії, нині теж переживають гуманітарну кризу. Проте, на відміну від подій 90-річної давнини, зараз ми маємо власну національну державу, надійних західних партнерів та набагато більше можливостей допомоги співгромадянам. Пам’ятаймо жертв Голодоморів, які також часто були борцями з окупаційною радянською владою. Пам’ятаймо, якою ціною нині звільняються українські території від російських окупантів, - зазначає Ірина Мірошник, завідувачка сектору новітньої історії краю Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Виконавчий апарат обласної ради
реклама
