«Розстріляна свобода слова» — таку назву має проєкт, реалізований Національною спілкою журналістів України. Сьогодні в Черкасах відбулася презентація проєкту, у рамках якого говорили про безпеку журналістів і умови праці під час повномасштабної війни.
Всього від початку повномасштабного вторгнення на сьогодні загинуло 67 українських та іноземних журналістів — про це розповіла перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
За даними Національної спілки журналістів, від російської агресії постраждали 22 відсотки редакцій.
Ліна Кущ зауважила, що журналісти стають цілями воєнного наступу недарма, бо окупанти хочуть приховати правду. Нещодавно стався випадок, коли іноземний журналіст з фіксером перетинав міст, поряд не було військових, але все одно їх обстріляли.
– Прямі атаки проти журналістів відбуваються на фронті. Про те, що журналісти є прямою мішенню свідчать випадки: вбивства журналістів, напади на журналістів у зоні бойових дій. Один із останніх випадків, коли журналіст італійського видання, а також його український фіксер у Херсоні ступили на Антонівський міст, який прострілювався окупантами.Біля них не перебував ніхто з українських військових , журналісти були самі. Вороги не хочуть, щоб ми фіксували правду.
Ліна Кущ каже: журналісти страждають як фізично, так і психологічно. Зафіксовані прямі влучання у редакції, на журналістів здійснювався тиск, окупанти відвідували редакції і проводили профілактичні роботи.
Ці та інші історії зібрані у буклеті з підсумками дослідженні про злочини російських окупантів стосовно вітчизняних журналістів і не лише в Україні.
– На сьогодні ми створили мережу з шести центрів журналістської солідарності, включно з Дніпром та Запоріжжям на лінії фронту. Також це тилові містах країни Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях. Звернутися до цих центрів, отримати консультацію та допомогу може журналіст із будь-якого регіону, — повідомила спікерка.
Експертка з безпеки журналістів Тетяна Уралова має досвід роботи в журналістиці 29 років, з них 5 років працювала воєнною кореспонденткою. Сьогодні пані Тетяна проживає в Черкасах.
Журналістка розповіла про ризики воєнної журналістики, говорить безпечних місць у нас дуже мало. Раніше війну називали позиційною, а тепер йде війна ближніх боїв. Її чоловік, який воює з 2014 року, розповів, що росіяни не шкодують навіть своїх. Окупанти укріплюють свої позиції навіть трупами власних російських солдат, використовуючи їх, як перекриття.
Звісно, як вона зауважила, в першу чергу журналісти ризикують на лінії фронту через обстріли.
– Я була в Маріуполі, ще коли там був зв'язок. Пізніше він зник. Людям було важливо отримати інформацію про обстріл пологового будинку, драмтеатру. Про всі жахи розповідали наші азовці, яким вдалося врятуватися, — поділилася Тетяна Уралова. – Бракувало інформації, найстрашніше — це інформаційний вакуум. Відсутність інформації у таких випадках для мене мала більше значення, ніж відсутність світла, чи води.
Про цінність інформації говорила і Ліна Кущ. Пригадала важливу роботу журналістів після підриву дамби на Херсонщині.
– Згадайте перші години після аварії. Світ дискутував, чи це зробила українська, чи російська сторона. І тоді дуже фахово спрацювали наші журналісти. Попри те, що місто Херсон обстрілювали цілеспрямовано, оскільки знали, що туди приїде велика кількість журналістів, медійники всетаки їхали туди і доносили правду. Журналісти піддавалися небезпеці, але ми тепер бачимо, що результатом цього була увага всього світу саме до тих проблем і до тієї трагедії, про яку всі кричали, – каже представниця НСЖУ.
Між тим, Ліна Кущ говорила, що журналісти страждають не лише на передовій. Зі складнощами стикаються редакції в усіх регіонах. Нині бракує рекламодавців, не вистачає коштів, у когось знищена техніка.
Згідно з опитуваннями, 60 відсоткам редакцій бракує коштів для отримання заробітної плати, 17 відсотків редакцій повідомили, що коштів немає взагалі, і лише 13 відсотків сказали, що вони мають вільні кошти після виплати заробітної плати і сплати податків.
Говорили і про проблеми в тилу у медіа. У редакції радіо «На хвилі Корсуня» створений міні пункт незламності. А в перші дні повномасштабного вторгнення редакція сама не знала, як діяти.
Редактор радіо Галина Добровольська повідомила колегам, що працюють в екстремальних умовах. Спершу радіо транслювало новини єдиного національного марафону, також музику. Вже згодом пере налаштувалися, почали подавати новини. Сьогодні «На хвилі Корсуня» працює сповна, хоч також є економічні, й інші виклики часу.
– Нам важливо вижити. Провінційні місцеві ЗМІ мають працювати! – каже Галина Добровольська. – Не можуть існувати лише потужні холдинги. Потрібні і місцеві медіа.
Пригадала перші дні повномасштабного вторгнення і редактор газети «Черкаський край» Тетяна Калиновська.
Вона розповідає:
– Журналісти під час війни протидіять фейкам, дезінформації, вони розповідають про те, що відбувається як на мирний, так і тривожній території. Редакція зберегла мережу кореспондентів, мають невелику передплату. Довелося працювати без опалення, оскільки інколи світло з'являлося лише 2 години на день, зменшили кількість сторінок у газеті, журналісти мають третину зарплати: кожному нелегко, але медіа зберегли.
На заході зазначили, що НСЖУ надавала техніку журналістам, бо це для військових журналістів витратний матеріал. Окрім того діють центри журналістської солідарності в регіонах України. Також НСЖУ підтримує ряд провінційних видань, бо говорять, що часто в людей у прифронтових зонах лише газета є джерелом інформації, там немає ні телебачення, ні інших ЗМІ. Також найближчим часом планується передача партії медикаментів для ЗМІ, що їдуть в гарячі точки.
Капуш Юлія
реклама
