У Корсуні попрощалися з Олегом Собченком. Люди приїхали і з-за кордону

У Черкаській області в Корсунь-Шевченківському сьогодні попрощалися з українським захисником, аеророзвідником артилерійського дивізіону 72 бригади Олегом Собченком. Про це інформує «Прочерк».

Олег Собченко у 2014 році пішов воювати у складі «Азову». Служив з 2014 по 2016 роки. Був активістом у боротьбі за збереження річки Рось. Був кавалером ордену «За мужність» II і III ступеня. Народився 4 грудня 1973 року і загинув 24 січня 2023 у Вугледарі…

Загострене почуття справедливості стало визначальним у його долі. Він був учасником мовного майдану, Врадіївської ходи, майстром благодійного фонду «Героїка» з відновлення і зведення пам’ятників воякам УНР. З 2012 року козак історичного товариства «Чорних запорожців».

Пригадуємо, що у 2014 році він на майдані в Черкасах отримав від «беркутівців» тяжке поранення. Але як каже депутат багатьох скликань Черкаської міськради і облради Микола Булатецький, що приїхав попрощатися з героєм, тоді у Черкасах Собченко практично врятував активісту Тетяну Чорновол, витягнувши її з лап «беркутівців». Проте сам отримав на горіхи. З важкими травмами він тоді втрапив до Черкаської лікарні, але до ранку його вдалося витягти звідти, перш ніж за ним прийшли правоохоронці (з лікарні витягла його черкащанка Інна Іщук). Про це читайте тут.

Що цікаво, попрощатися з захисником України з’їхалися люди з усіх усюд. Тут були і приїжджі з Польщі, і з різних куточків України. Були депутати, просто друзі. Приїхав мер Черкас Анатолій Бондаренко.

Письменник Максим Недвига приїхав з Одеси. Каже з першого класу товаришував з Олегом.

– Закінчили школу в 1991 році. Поки Олег не поїхав в росію, до 1993 року тісно спілкувалися. Я згодом поїхав до Одеси. Хотів охарактеризувати Олега як інколи складну в спілкуванні людину, принципову. Але він був надійним! Собченко – той, хто ніколи не зрадить, не підведе. Водночас, повторюся, був твердий в переконаннях, інколи й сварилися, не спілкувалися, а тоді знову нас зводила доля, знову товаришували. У серпні торік зустрілися випадково, коли я видав книгу. З радістю спілкувався з ним, пригадували минуле, обмінювалися планами. Якось ця теплота зустрічі запам’яталася, душевним і енергійним запам’ятався він, – каже Максим Недвига.

Недвига пригадує, що Собченко побував свого часу на роботі й в росії. Олег Собченко, який 13 років прожив у Росії, був там підприємцем, і як говорив колись сам, більш менш вільною людиною, приїхав до України з надією, що його Батьківщину чекає розвиток і благополуччя. Однак, коли до влади прийшла Партія регіонів, багато хто почав генерувати найгірші сценарії майбутнього України і вони, за словами Олега, справдились згодом. Відтоді корсунський активіст брав участь майже у всіх протестах проти влади….

Голова благодійного фонду «Отамани» Олексій Степаненко пригадує як був з Олегом на Майдані.

– Ми познайомилися з Олегом давно, товаришували. Де лиш можна було, він йшов вперед. Він йшов вперед проти беркутні. Та служили згодом в різних місцях. А з іншого боку, любив рибалку, особливу зимову. Разом ми відроджували річку Рось. Розумієте, він був компанійським, переживав за наше місто, та він за всіх переживав. Це була вкрай світла людина. Він радів, коли випадала нагода бути на природі, радів спілкуванню з природою…

Важливо відзначити, що вже 25 лютого 2022 року Олег Собченко був на позиціях оборони Києва в складі 72 бригади імені Чорних запорожців. Відзначився відвагою та тактичною кмітливістю. Після звільнення Київщини брав участь в звільненні Харківщини і оборони Донеччини.

«Він завжди поєднував інтелект з хоробрим серцем»

Редактор і журналіст інтернет-видань, громадський діяч руху за збереження історичної забудови міста Києва, економіст за освітою, активіст Євромайдану, народний депутат 8-го скликання Ігор Луценко каже: з першого дня російської повномасштабної навали він разом з Олегом став на оборону України.

– За ці місяці я відчув, що таке бути членом родини Олега Собченка. Він завжди навколо себе створював родину і за всіх піклувався. І завдяки ньому я сьогодні живий і можу говорити про нього слова вдячності. З Олегом ми вирушали на війну ще у 2014 році. І багато хто дожив з того часу до сьогодні завдяки знову ж йому. Він був гарним побратимом. Він піклувався про нас, давав приклад розумного ставлення до ризику. Він ризикував, але ніколи не ризикував понад те, що потрібно. І тому те, що сталося зараз – це, мабуть, так вирішили вищі сили. Він завжди поєднував інтелект з хоробрим серцем, – каже Ігор Луценко.

Пригадуючи бойовий шлях Олега, Ігор каже – корсунчанин цілком достойний звання «Герой України».

– Він захищав Київ від дуже небезпечних атак. Прийняв на себе командування, адже був природженим командиром, моментально став головним в небезпечній ситуації. Вважаю, він рятував Київ від катастрофи. І він також на початку повномасштабного вторгнення порятував військового майна, зброї на мільйони доларів. Бо він витяг просто з-під носа противника завдяки сміливості і розрахунку майна стільки, що вважаю це обчислюється мільйонами доларів. І та зброя потім робила смерть ворогам! – каже ігор Луценко. – І це велика втрата, надзвичайна. Таких воїнів нам дуже не вистачає. Але що це означає? Що нам треба зціпити зуби і бути як Олег – безкомпромісним до того зла, яке до нас прийшло.

Як зазначив заступник голови Корсунь-Шевченківської міськради Михайло Луценко, Собченко Олег – це герой, патріот. Це один з найдієвіших громадських діячів і не лише на Черкащині.

– Олег все робив з завзяттям. Він боровся за справедливість, переймався екологією. Такі як Олег завжди йдуть в бій першими. Я думаю, завдяки таким, як Олег, вистояв Київ…

«Це була людина-велетень»

Громадський діяч, почесний громадянин Корсуня, член СПУ Владлен Ковтун зауважує: днями прочитав у «Фейсбуці» своєрідний заповіт Олега Собченка, таке собі прощання.

– Нещодавно ми бачили і допис Олега про порятунок річки Рось. Просив підписатися під петицією. Він фактично ставив всім задачі. І мені також. Взагалі він жив ідеалами, а головне, він творив ці ідеали у дії. І такі люди достойні найвищого вшанування. Я хочу в Корсуні спорудити йому пам’ятник, – зауважив Владлен Ковтун. – Це велет. Таких мало.

Журналістка, директор місцевого радіо «На хвилі Корсуня», депутат міськради, член НСЖУ Галина Добровольська не раз робила інтерв’ю з Олегом Собченком.

– Це все, що кажуть про нього, пишуть – це правильні слова. Так все й було. Він залишив по собі велику спадщину. Це людина, яка горіла енергією. І до всього він підходив з розумом, фахово. Якщо це був активізм у справі загиблого і закатованого Василя Сергієнка, то він вивчив все, і робив фахові копняки судовій владі. Якщо мова йшла про річку Рось, то він вивчав прискіпливо і цю тему, спілкувався з науковцями, він дійшов до того, що став членом громадської ради при природоохоронному міністерстві. Якщо він був як зодчий пам’ятників, то детально вчив геральдику. Якщо Олег слухав пісню, то вона не просто йому подобалася. Він знав, хто її написав, який гурт її виконує. Якщо це була історична знахідка, він копав джерела і вивчав предмет. Це була людина велетень, – каже Галина Добровольська, яка також пригадала своєрідний заповіт Собченка: – Не сумувати довго, бо це може привести до зневіри. І ми маємо ставати мільйонами Олегів Собченків, щоб далі працювати, щоб привести цю державу до перемоги, за що загинув Олег.

«Людина-дороговказ»

Представники товариства "Чорні запорожці" (м.Перемишль) Олександр Стець і його брат Орест Стець приїхали з Польщі зі своїм братом до Корсуня попрощатися з героєм. Брати народжені в Польщі, але є нащадками українців, відчувають себе українцями. Цікавляться українськими військово-політичними емігрантами після Української революції 1917-го. За задумом історичного товариства "Чорні запорожці" був знятий фільм «Незабуті».

– Я працював в Україні, в Києві. Бував в Корсуні, цікавився історією. Ми з Олегом були на рибалці разом, він показував Корсунь, показував історичні місця. Ще тиждень тому назад Олег попросив один пристрій – спеціальну антену, яка мала допомагати йому в роботі, але не судилося… – каже Орест Стець.

Павло Подобєд, керівник відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті, керівник БФ «Героїка» пригадує знайомство з Олегом понад 10 років тому.

Фото: suspilne.media

– Нас об’єднувала ідея пошуку українських військових поховань, насамперед 1917-1920 років. І Олег дізнався про благодійний фонд «Героїка», запропонував допомогу як майстер, практично всі роботи виконував безкоштовно. І знаєте, цей фонд тепер насамперед асоціюється з ним. І Олег не просто був майстер. Він був натхненником. Самостійно робив ескізи, креслення, його руками по Україні збудовано понад 30 меморіалів і пам’ятників на честь борців за Незалежність України попередніх поколінь, – каже Павло Подобєд.

– Це людина не просто займалася будівництвом. Приїжджаючи на місце, він від «а» до «я» організовував процес, надихав громаду, знаходив спільну мову з керівником громади, з місцевими ветеранами, з якимсь агрохолдингом, що працює в тому населеному пункті. Олег своєю самовідданою роботу запалював інших. Коли закінчували будувати меморіал, тоді вже збиралася вся громада на вшанування. І вони збиралися навколо Олега. Неважливо, чи це була Черкащина, чи Хмельниччина, чи Одещина… Олег гуртував людей, навіть, якщо до цього вони між собою не знаходили спільної мови. Це була людина-дороговказ. І скільки б ми не вчилися, не знаю, чи ми зможемо відповідати тій високій планці, яку він задавав. Тому з втратою Олега розумію, що він так і лишається для нас недосяжним, висловлюється Павло Подобєдов.

Зараз Павло каже, що Олега необхідно було вберегти, щоб він навчав молодь, майбутні покоління. З іншого боку, це була людина, якою не можна було керувати і Олег вважав за необхідне бути насамперед там, де треба, на захисті України…

До слова, Павло пригадує як у селі Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області будували у 2021 році меморіал на братській могилі 26-ти вояків Армії УНР

У 2019 році "Героїка" одержала необхідні дозволи від органів влади і розпочала збір коштів на спорудження пам'ятника на братській могилі. Спершу проєкт пам'ятника, розроблений майстром "Героїки" Олегом Собченком, передбачав спорудження мурованої стіни, понад два метри заввишки, в центрі якої буде розташовано рельєфне зображення Хреста Симона Петлюри з лавровими вінками обабіч. Однак згодом, через розташування цвинтаря на похилій площині (могила знаходиться на рівні 1,4 м від дороги, що проходить вулицею Центральною), а також через велику площу могили, проєкт було змінено.

Олег Собченко як майстер «Героїки» активно долучався до розробки пам'ятників і на Черкащині. Просто біля Спасо-Преображенського храму Православної церкви України, де відбулося відспівування Олега, стоїть розроблений ним пам’ятник…

Після мітингу жалобною ходою провела героя в останню путь.

За заповітом Олега, його проводжали під улюблені пісні українських виконавців "Тінь Сонця", "The HARDKISS", Ярмак, "Тартак"...

Поховали Олега Собченка на центральному кладовищі на Алеї Героїв.

Назарій Вівчарик, фото автора