Про це повідомляють «Новини Черкас».
З нагоди Дня Незалежності України до меморіальної дошки відомого діяча новітньої доби національної боротьби за українську державу, полум’яного патріота, бунтаря і поета, «останнього романтика українського опору», «козацького гуру» Анатолія Лупиноса поклали квіти та схилили голови у хвилині мовчання.
Анатолій Лупиніс народився 21 липня 1937 року в селі Новоолександрівка Красноармійського району, де мешкали його батьки після втечі із сибірського табору. Після війни родина переїхала до Монастирищенського району Черкаської області, де в селі Сатанівка Анатолій закінчив школу із золотою медаллю.
У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено до шести років ув’язнення. 1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за «антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу» дістав десять років ув’язнення.
Покарання громадський активіст відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму № 10. Перебуваючи у Володимирські в’язниці, піддаючись тортурам від режиму за те, що з ним боровся, був паралізований. Цілком відбувши термін 1967 року, А. Лупиніс звільняється. По двох роках лікування зміг рухатися з допомогою милиць й одразу вступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії.
22 травня 1971 року за виступ біля пам’ятника Т.Шевченку в місті Києві, в день вшанування пам’яті Кобзаря, його було заарештовано КДБ. Впродовж 12 років він утримувався у в’язницях та був звільнений у 1983 року.
Одразу ж включившись у підпільну активну роботу, А. Лупиніс стає ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України, спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО.
Разом із політичною й революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів.
Помер видатний діяч на 63 році життя 5 лютого 2000 року. Його було поховано на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.
реклама
