Сьогодні, 21 листопада, в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Окрім різноманітних урочистостей, у багатьох містах України люди збираються, аби згадати ті події.
Про це пише «Про все». Черкащани розповіли виданню, що пам'ятають із тих подій.
– Величезна кількість людей із щитами, і вони стоять, як римські легіонери строєм, а позаду них палають бочки, дуже така картинка була постапокаліптична. А поперед цього строю ходить дівчина в кольчузі. У неї чоловік реконстуктор, а кольчуга вдома одна. Тому він вирішив зихищати найцінніше – дружину, – пригадує черкащанка Ксенія Прокоп'єва, розповідаючи про події на черкаській дамбі.
Дівчина встигла побувати на майдані в Черкасах і в Києві. Вона пригадує, як подруга, котра має трьох дітей, розкрила свою довгу шубу і пішла прямо на беркутівців із криком: «Що ти мені зробиш, у мене троє дітей, бий мене».
– А коли вже міст стерегли, то найбільше здивувало навіть на число людей, а те, як швидко там з'явилися бочки та дрова для обігріву, дуже багато машин зупинялися й віддавали свої запаски, везли шини, їжу, чай. А особливо запам'ятався якийсь дідусь на жигулях, який привіз великий бідон борщу та 5-літрову пляшку самогону, – пригадує Ксенія.
Також черкащанка розповідає, що дуже швидко люди розбилися на сотні і розподілили, хто де стоїть, хто відпочиває, хто чергує, хто йде їсти, а з того самогону дуже швидко зробили грог.
На Майдан у Києві вона потрапила випадково. Тоді черкащанка з татом поїхала до столиці у справах, і якраз у той день почали стріляти.
– Ми в новинах читаємо: одного застрелили, другого, а під кінець дня вже було багато поранених і вбитих. Метро перекрили, тато каже, що треба додому повертатися, а виїхати ми не можемо, всі маршрутки просто сходили з маршруту і їхали на Майдан, людей туди везли. Отак стоїш на кінцевій зупинці, під'їжджає маршрутка, а звідти водій: «Я не на маршруті, хто на Майдан?» От так ми й поїхали з татом не додому, а на Майдан, – пригадує Ксенія.
Також черкащанка пригадує ще одну кумедну історію про знайому, яка розповідає про те, як «на Майдані була».
– Вона починає жалітися, що коли їх назад повезли, то автобус зупинили, комусь пику натовкли... Розповідає: «Нас тітушня зупинила, з Києва не випускала». У неї питають: «А ти де була?» На що знайома відповідає: «Ну під Маріїнкою, нам ще грошей дали». З неї починають сміятися: «А ти в курсі, що ти була на Антимайдані й це ти – тітушня?» Проте вона досі ходить і всім розповідає, що Майдан був повністю проплачений, – згадує черкащанка.
Черкащанин Денис Гайда під час Революції Гідності був ще школярем. Денис пише, що на уроках моніторив у соцмережі столичні події, їздив на Майдан після школи. Також розповідає, що захоплював ОДА й ганяв тітушок та «Беркут» разом з однокласниками.
– Тепер ті школярі та студенти виросли й будують свою Україну. Якась частина облаштовує власну зону комфорту за кордоном. Ми залишаємось тут, адже наша зона відповідальності не змінилась. Ми співучасники тих подій та подальших змін. Не забувайте про це, коли хочете полишити своє, – вважає Денис.
Ексміліціонер Олександр Носенко, який був по той бік барикад, також розповів свою версію того, що відбувалося. За події Євромайдану черкащанин і досі ходить у прокуратуру для дання показів.
– Для мене Майдан почався в Черкасах 23 листопада, коли молодь хотіла встановити намети на Соборній площі, але влада цього не бажала. Ми не розуміли, що маємо робити, а керівники дали наказ не дати встановити той намет. Тоді зібралися люди й почалося протистояння, одному міліціонеру порізали руку й намет так і не встановили. Біля нього люди встановили свічки на пам'ять жертв Голодомору, і я просив колег випадково не зачепити ті свічки, – розповідає Олександр.
Також Олександр розповідає, що коли керівництво дало вказівку не допустити підняття прапору Євросоюзу, то частина міліціонерів не послухалися й просто стояли. Уже ввечері того ж дня намет прибрали тітушки.
Фото з Фейсбуку Вікторії Черкасової
За його словами потім розпочалися мітинги, де міліція охороняла громадський порядок. Уже з початку 2014-го в перші дні січня хотіли показати фільм про Межигір'я Януковича «Відкритий доступ», була спроба показати його в кафе, але там вимкнули світло. Тоді активісти хотіли показати його біля ЦДЮТ. Але за незрозумілим наказом керівництва цей показ був зірваний, і виникло протистояння.
– Нам сказали стати біля входу в ОДА. Ми вийшли просто постояти, без бронежилетів, але стався штурм, нас притиснули, хоч ми й говорили, що не хочемо сутичок. Проте 11 міліціянтів внаслідок сутичок госпіталізували, – розповідає Олександр. – За наказом керівництва ми зайшли в ОДА, барикадувалися і намагалися загасити пожежу, там загорілися меблі. Я стояв біля входу в ОДА з боку вулиці Лазарева, вже потім ми дізналися, що постраждала дівчина, на яку впав вазон. Через наш вхід зайшов Ліпандін, який сказав: «Они все проплаченные, трощите их». Другий штурм був 26 січня, ми були у приміщенні в облраді і по рації чули, що затримали автомайданівця, але не бачили, що там відбувалося. А потім була дамба...
реклама
Коментарі
Сидів на печі і бамбук курив.
Стрічка RSS коментарів цього запису