Здавалось, який зв’язок могли між собою мати російський поет і український гетьман? Вони жили в різних століттях, знаходились, в основному, в різних країнах, займались діаметрально антонімічними заняттями. Але, як нам кажуть закон фізики, протилежностям притаманно притягуватись.
Петро Дорошенко, як засланець царя, останні роки свого життя провів у с.Ярополче (нині – с.Ярополець), що у Підмосков’ї. Тут же, згодом, його син Олександр одружився із Параскевою Пушкіною. Як наслідок, пізніше, один із нащадків роду Пушкіних – поет Олександр Сергійович – вважав гетьмана Дорошенка одним із своїх предків. Далі – більше. Петро Дорофійович вирізнявся мужністю, норовливістю, земною красою. Саме такі риси характеру успадкувала легендарна праправнучка гетьмана, славетна красуня з красунь, муза,натхненниця і дружина Пушкіна – Наталя Гончарова.
За переказами, коли поет вперше побачив Н.Гончарову на балу, друзі сказали йому саме про приналежність дівчини до роду Дорошенків. Опісля, коли Олександр Сергійович вперто впродовж 2 років добивався руки і серця своєї обраниці, саме гетьмана П.Дорошенка він бачив винуватцем непокірливості дами. Чому? У примітках до поеми “Полтава” Пушкін так написав про славетного козака: “Из всех гетьманов Дорошенко більше всех ненавидел русских”. Й тому, як вважав поет, гетьман через свою праправнучку мстить митцеві, відмовляючи в одруженні. Але, все ж таки, тривала облога Гончарових завершилась успішно, й О.Пушкін поєднав свою долю із чарівною Наталі.
У 1833 р. Олександр Пушкін відвідав маєток своєї тещі – Наталії Загряжської (правнучки Дорошенка) – у с.Ярополче. І тут поета вразить занедбаний стан могили гетьмана, про що він скаже Наталії Іванівні. Теща дуже розгнівалась за таке дорікання від зятя, хоча, насправді, могила її предка була дуже занехаяною. Аж через 11 років після смерті Пушкіна, Наталя Загряжська наказала облагородити могилу її прадіда і відновити колись зруйновану на цьому місці капличку. Ледь не відразу після освячення нової церковки над могилою предка у 1848 р., Наталія Іванівна відійшла у вічність…
Цю капличку зруйнували більшовики у 1953 р. Пізніше, після здобуття Незалежності, у 1999 р. небайдужі українці привезли з Холодного Яру масивний дерев’яний дубовий хрест і встановили його над могилою гетьмана у Яропольці. Згодом була відновлена і капличка. Як бачимо, незважаючи на понад як 100-річну відстань у часі, яка розділяла обох історичних постатей, між Пушкіним і Дорошенком були свої особливі тісні зв’язки…
Про всі ці події й історії розповідалось під час проведення літературно-музичної композиції у музеї О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського Кам’янського державного історико-культурного заповідника. Ведучі заходу – О.Мушта (завідувач музею) і Т.Чупак (заступник директора заповідника з наукової роботи). Як завжди прекрасний музичний супровід забезпечив камерний ансамбль Кам’янського заповідника (керівник – Тетяна Голуб) та пісні у виконанні Таміли Чупак.
реклама
