Головнокомандувач ЗСУ нагородив черкаського десантника

Днями Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський нагородив Сергія за особисту мужність, проявлену під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини орденом «За мужність» II ступеню.

Фото: фейсбук Черкаського обласного ТЦК

Про це повідомляє Черкаський обласний ТЦК.

Однак десантник про нагороду говорить скромно.

«Звісно, приємно, що мою роботу відзначають. Значить, я все правильно роблю та наближаю Перемогу! Проте я б віддав всі нагороди на світі, тільки б мої люди поверталися завжди живими з бойових завдань», - говорить Сергій.

Чоловік вже п’ять років на війні.

«Били ворога на нашій землі, але коли прийшли на російську територію, то з’явилося завзяття їх покласти ще більше! Не ми на них напали, але ми їхню війну на їхню ж землю і принесли. Вважаю це справедливим!» - розповідає десантник Сергій із Черкащини.

Коли тільки чоловік прийшов в армію, то працював водієм БТР, возив особовий склад під снарядами. Повномасштабне вторгнення росіян зустрів на сході країни.

Фото: фейсбук Черкаського обласного ТЦК

«Якось на наприкінці березня 2022 року біля села Курульки, що в Ізюмському районі, я віз десантників. По нас почали гатити з танку. Мені вдалося зупинити машину так, що снаряд перед нами ліг і ніхто не постраждав. Тоді всі живі й здорові повернулися, хоч як росіяни й не закидували нас всім, що у них було!» - розповідає Сергій.

За ці роки Сергій показав себе справнім лідером, зараз він служить головним сержантом однієї з рот другого десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗСУ. Його задача – працювати з людьми: готувати їх до боїв на фронті, злагоджувати колектив, спрямовувати та підтримувати.

«У нас дійсно справжні воїни служать, підрозділи працюють, як один організм! Не так давно у нас був бій під населеним пунктом Мала Локня, що на Курщині. В «зеленці» засіло близько 17-19 людей ворога, серед них було до десятка російських морських піхотинців… Але вийшли тоді звідти тільки 7 полонених російських прикордонників, а решта і лишилися в землі, - згадує Сергій. – Тоді ми дуже добре відпрацювали - артилерія допомогла, наша техніка заїхала і наробила їм багато лиха. Тож у росіян не було шансів».